їх стільки
фальшем-мудрістю сповитих
заточених на мінусі до блиску
з жагою все прийдешнє очорнити
у смуток
у нікчемності колиску
укласти і гойдати без упину
співати про минущість колискову
пекучий досвід зради, страху, спліну
ділити щедро
вкотре
знову й знову
гасити цигарки об тіло ніжне
достиглі
ситі власним егоїзмом
упевнені: вщент світ пізнали божий
свою журу помножити щоб, лізуть
до радісно-наївних
стелять ложе
хмизом понять про тлінність і про смерть
послати їх подалі
бач не гоже
і з баговиння не замісиш твердь
і світло їм твоє сліпе, вороже
тікай
ковтне на раз та коловерть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2023
автор: Пісаренчиха