Де схилам гір безперестану
Шепочуть хвилі вод солоних,
Розполонилася Тоскана,
Земля у винницях та гонах.
Там сонце золотом леліє
Гілля маслин та кипарисів,
І пустотливим вітровієм
Розносить пряний пах до висі.
Мигтять у мареві спекотнім
Камінні вежі цитаделей –
Мов сотні літ назад, сьогодні
Вражає їхній взір дебелий.
Кругом у чарі цих просторів
Епох витає відголосся –
О, скільки радощів та горя
Зажити їм же довелося!..
Тепер стежками цього краю
І я, співець життя, простую.
Щасливим зором обіймаю
Усяку стрічну пальму й тую.
Прибув сюди з північних далей,
Де замість юк цвітуть блавати,
Аби цих дивних пасторалей
Красоти вкотре оспівати.
[i]01.VI.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2023
автор: Прозектор