***
Болото колихає пишних жаб,
а ті на чисте небо лементують.
В тартарари летять надії всує,
не віднайшовши рад ані розрад.
Пройшлися босі по густім багні,
по щиколотки вгрузли у бридоту.
А жаби вперто тнуть високу ноту
при сонцезахідному змореному дні.
Бо жабам що - коби не бузько лиш!
Коби не чапля, хтось іще з пернатих
узявся їх безжалісно лапати.
Їм - аби гидь і муховидний книш.
І се гойдання-булькання багна,
де просвітку не було і нема.
20.07.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2023
автор: Леся Геник