Вже тої сестри, що була - немає.
Старість її - в зіницях літає.
В свідомості азбука Морзе:
Крапка, прочерк, три крапки, прочерк...
Хвиля спогадів може накрити
І реальності дня згубити.
До всього сумного вторована стежка.
Печаль доливає вона на жорна жалю.
І кожного разу туди знов вертає,
Якщо запитати:"А добреє де?
Куди воно зникло? І добре ж було!"
-"Було...Вже не знаю..."
Рукою махне
І в спогад пірнає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2023
автор: NikitTa