Посміхаюсь, посміхаюсь,
Дні ще теплі на дворі,
Люди бродять ще живі.
Вже по груди в коноплі.
Пишуть віршики поети,
В небі літаки й ракети,
Все так звично,
Й ті сирени багатьом уже до фені.
Скільки літа ще лишилось,
Все давно тут вже здійснилось,
Скоро будем жатву жати,
Урожай смертей збирати.
Що ідем ми не туди,
Це ніхто вже вам не скаже,
Він за вас в цей гроб не ляже.
Наркотичне лиш затишшя,
Ще спимо, все мов кіно,
Ми ж білет тоді купили,
Ми, не нам за це платили,
Нас до ниточки ж розділи,
Це концлагер, ви безсилі,
Нам слова такі внушили,
Ми барани на мості,
Всі вперед,
Стадо баранів, ми є мясо для цих кланів.
А вони стрижуть й стрижуть,
Ти проснись й побачиш жуть,
Тебе ж жруть вони, ще жруть.
Краще їх ти ще послухай,
Вянуть, вянуть уже й вуха,
Що робити? Посміхатись,
Є можливість - рятуватись.
Хто не виїде, хто ж винний,
Хтось борги з вернуть повинний,
Обікрав нас молодець,
В Хлів закрив він нас - овець.
Назви віршів за сьодні - Кавуни, Сонячні зайчики, Обійми.
Навіть курити мені не потрібно, на ха- ха пробиває, люди ви де, ми в різних країнах, світах певно та відео вище гляньте з 30 хвилини.
[b]Без паніки, ми на тітаніку[/b]
А що буде, Україно,
А що буде з України.
Поля, поля, лани,
Конопляні лани, лани коноплі.
І пісня в димку,
Сажу, сажу коноплю,
Всіх, хто не втік - тих посадили,
Хто не сидить, той вже в могилі.
Курю і пісня ця в димку:
Конопля ти моя конопля,
На крові юнаків ти зросла,
На ляшках найкращих жінок,
Крутять , вдихають цей табачок,
Конопля ти моя конопля,
Засіяна вся ця земля,
Україна - сплошна конопля,
Нарбкобаронів притон, героїв вічний прокльон.
Небесний Єрусалим,
Під нею та Крим,
Вище тепер ми небес, курнув і зразу й воскрес.
Прямо колонізація американського континетну, корінне населення в резеравації та на плантації. Знайшли призначення для навродливіших жіночок та їхніх діточок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2023
автор: oreol