Встало сонечко над селом...Світає
Птах в гніздечку новий день стрічає.
Підняв свої крильця молиться Богу,
Щоб був легкий злет у путь-дорогу.
Жайвір із гніздечка у небо злетів
На хмаринку, як на човен присів.
Привітався з літом "Доброго ранку!
Землі матінці співа співанку.
А хто працює, той є на селі пан
Колоситься нива-золотий лан.
Збирає у стоси жито, пшеницю
ІЗ криниць п'є жменями водицю.
До пізньої нічки ,як віл працює
Бува ,що на сон-траві ночує.
І поколить на стерні босі ноги
за всякі дари дякує Богу.
Голодний ,небритий у чистім полі
Радіє літу, пташці на волі.
Під дощем промокне до тіла, кісток
У праці, ствержує свій дух, свій крок.
Не та є гарна пташка, що співає...
А та, що про своїх пташок дбає.
Зів'є гніздечко, і злітає високо...
Крильми обійма стрімкі потоки.
А люди, немов мурахи на селі..
То женуть корову, то на коні.
Зранку до ніченьки у поті чола...
Збирають стиглі плоди ,як бджола.
Господиня сніданок всім готує..
В торбу, обід - їсти ,пить пакує.
А господар клепле зранечку косу
Щоб йти у трави, коли п'ють росу.
Як птах по сонцю годинник звіряє
У холодочку він спочиває.
У мріях планує про завтрашній день
І солодить ніжна пісня з пісень.
А хто проспить свій час : весну і літо...
В того зимою голодні діти.
Тре своїм часом вміло дорожити
Щоб у полі святий хліб зростити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2023
автор: Чайківчанка