тихо тепер моторошно
в селищі фронтового типу
не чутно церковного хору
ніби обітниця мовчання
набула буквального значення
і навіть всередині дзвону
ледь ворушиться
затерплий мідний язик
тихо тепер тихо
двосічний голос крила
дарма шукає взаємності
множачи розтинами вітри
бо супутникові тарілки грибів
на корі дерев вже не вловлюють
партизанські частоти птахів
що накинули самі собі
рятівні кола своїх голосів
в найсолодші на шиї зашморги
тихо тепер мулько
звучанням стількох імен
вже не продерти навиліт тишу
мов захрипле спросоння горло
мов трембіту вдосвіта у якій
ще ночують рештки імли
тихо тепер моторошно
проте на околицях імперії тиші
вже проносяться підпільно
за пазухами
перші півні
проте першою талою водою
мов довгожданою ніжністю
вже виповнюється до країв вирва
утворена після мінного обстрілу
проте в селищі фронтового типу
пам’ять тепер мов повітря
в підвалі розбитої церкви —
сперта
олюднена
й одна на всіх
2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2023
автор: Тарас Яресько