Заховалась за горою
Та вродлива, що з косою.
Від війни певно втікала,
Долю кращу там шукала.
Там де Сонце ясне сходить,
Куди спатоньки заходить,
Коси русі розпустила,
Зорі в небі засвітила.
Козаченька там чекає
Та рушник цей вишиває.
В ниті доленьку вплітає
Та його оберігає.
Зорі в небі ясно сяють,
Шлях до щастя освіщають.
Не журися мій юначе,
Не твоя то дівка плаче.
Пташка в лісі то заводить,
Лютий звір по лісу бродить.
Ти на Сонце подивись
І коханій посміхнись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2023
автор: oreol