Самотня лебідка була без пари
Опустила крилонька ,важкий був крок .
Крила ламали вітри, чорні хмари
Від вітру, дощу, ховалась між квіток.
Злетіла лебідка в безкрає небо
Там, де сходило сонечко край села.
У красі розквітав сонях на стеблах
І віддавав душі промінчик тепла.
Стая птахів злітала до ясних зір
І поміж них був лебідь одинокий .
Почув він лебедину пісню з тих гір,
Що співала лебідка - спів високий.
Та любов, що зійшла сонцем у серці
Зцілить твою душу від глибоких ран.
Розкуєш крилонька закуті в герці
Злетиш в край далекий через океан.
Заблукала лебідонька в тумані
Де лилась музика мінорно в імлі.
Тут віднайшла лебедя на світанні
Поніс її до сонця -від зим землі.
Злетіли два лебеді в синє небо
Місяць привів - в рай літа до вівтаря.
А для щастя багато нам не треба
Лиш, би світило сонечко ,як зоря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2023
автор: Чайківчанка