Без тебе я немов би у пустині
Посеред золотих пісків роз-вітрів.
Іду крок за кроком по цій долині
Під сонцем стікає піт з під моїх брів.
Йду один по крутій дорозі життя
Путь в'ється змійкою до вершини гір.
Падаю,збиваю ноги ,як дитя
Від сліз, втомлений млію, втрачаю зір.
Я так хочу відчути твої руки,
Щоб обняла ,ми з'єднались серцями..
Ти напій водою з небесної ріки
Щоб відчути ,що є земля під ногами .
Я ,так хочу набутись із тобою
Відчути ласку, твою любов,і радість.
Розслабитись ,бути завжди собою...
Іти в осінь з тобою стріти старість.
Без тебе я немов би у тумані
І збився із маршруту мій корабель.
Не видно берега у океані...
Ти- зірка надії серед сизих пустель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2023
автор: Чайківчанка