… А навіщо Герою ті квіти, навіщо ті сльози?
Не потрібно ридань. Не почує вже він наших слів.
Не чекав, щоб село зустрічало його при дорозі.
Він так жити хотів, перед сном обіймати синів.
Він дружину за руку б повів аж у старість глибоку,
По стежині життя, через блавати і спориші.
Їх любов би зростала і крила міцніли б щороку,
І летіли б разом, оминаючи бурі й дощі.
Та якби не війна. Але ворог зламав його мрію,
Відібравши життя молоде у найкращих роках.
Час минатиме тихо, крідь спеки і до сніговіїв,
Тільки таткові риси залишать сліди у синах.
Нині тіло Героя востаннє вони обіймають,
Без єдиного слова стоїть заніміла вдова.
Не кажіть, що герої безсмертні. ВОНИ ПОМИРАЮТЬ!!
Ну, а ворог невпинно провадить криваві жнива…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2023
автор: Наталя Хаммоуда