Нутро розхристав дикий листопад,
Снагу скував в лещата дум зомлілих,
Зоставив хвору постать лиш похилу,
Бо до останку вивітрив з лампад
Бурштин надій, що пломенем горіли...
Веселку мрій він заховав у чад.
Укутав сонця диск у саван мли,
Не дав промінню ніжить хтиво шкіру
Й тримать зап'ясток білий так манірно,
Що очі синню радісно цвіли,
Що видих в такт поглажувань покірно
Летів у рай, не знаючи хули.
Настане час, що сонце вже не снить,
Бо пробивне ізвільниться проміння,
І у душі знов роєм злинуть зміни!
Да так, що огранують кожну мить,
Пучками відблисків пробудять мрії,
Надія стоголосо задзвенить!
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2023
автор: Chara Vinna