Їх не треба питати «Та, доки!?
Скільки кров нашу будете пить?»
Вже давно ми не чули про спокій,
Наближається помсти в нас мить!
Ніби вічне прокляття на сході,
Там де сонце привикло вставать!
Ті чужинці по хижій природі
Здатні тільки завжди грабувать!
Їм не треба ніщо будувати,
Вони прагнуть одне – руйнувать!
В головах їх брудна тільки вата,
На чолі там дефектний їх тать!
І гордяться, собою гордяться,
Гордість пре з пустирів і боліт,
Та не правдою митей сімнадцять-
Їх опричнини манить політ!
Божа кара їх скоро настигне
За бездушний, злочинний їх світ!
Вже не встигне, ніяк він не встигне
України згубить ясний квіт!
22.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2023
автор: Микола Серпень