ТАНЕЦЬ НА РУЇНАХ
Шкільний свій вальс танцюють на руїнах,
Який це біль, яка страшна біда,
І голоси не чути в рідних стінах,
Бо зруйнувала сті́ни ті орда.
Дивлю́сь на це і серце рветься в шмаття,
І кров, неначе з рани струменить.
За що це нам? За що таке прокляття?
Нестерпний біль, нестерпно це болить.
Рікою сльо́зи, їх не зупинити,
За парти сісти ворог їм не дав,
Непросто дітям все це пережити,
Їм ворог клятий все це влаштував.
Не світла зала й музика врочиста,
Не кульки й не святковий колорит,
І гама суконь не така барвиста…
Руїни скрізь… не ки́лим-оксамит.
Не так цей день, звичайно, уявляли,
Та довело́сь пізнать гіркий полин,
То ж на руїнах танець танцювали,
Уламки скрізь, а не набір перлин.
До болю це, до гіркоти, до щему…
Руїни, танець, дзвоник, атестат,
Світ бачить цього покидька-нікчему
Й руїни від ракет і від гармат.
07.06.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР