*****
Мене надія огортає,
Що скоро вже мине
Війна, яка у нас триває,
Яка вже не одне
Життя безжалісно забрала –
Найбільший скарб людей,
Війна, що й не пошкодувала
Ні хворих, ні дітей…
Ні краплі в ній жалю немає
Й ніколи не було.
Адже вона в собі тримає
Лише бездушне зло,
Яке керує нею й тими,
Хто цю війну веде.
Воно ж керує також ними.
І не важливо, де
І як війна іде. Нічого
В ній доброго нема.
Нема нічого, крім лихого,
У ній. Вона сама –
Найбільше зло, бо спричиняє
Лиш руйнування, смерть
Крізь тих, хто злочин цей вчиняє,
В душі злом повним вщерть,
По вінця будучи. Триває
В моїм краю війна,
Та душу міцно огортає
Надія, що вона
Все ж скінчиться. Кінець їй прийде,
Що кожен з нас чека,
І сонце миру, згоди вийде.
Нас доленька така
Чека. Вона не за горами.
Уже невдовзі ми
Всі будемо жить з нею з вами
Щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 30. 05. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2023
автор: Євген Ковальчук