Сонце сіло.
Чорнильне небо в бордовому заході сонця,
від тягаря зовнішніх потуг і пристрастей,
готовий у найкоротший час пролитися,
потоком із вод на воду.
У воді все відобразилося,
Обрієм відокремилося.
і застрягли в ньому зірки, як цвяхи,
запалюючи яскраві зірки на небі,
І місяць так таємниче світить вдалині,
Немов знає всі таємниці на світі.
І така в ній ласка і нега,
Що звучить ніч струною від ліри,
Навіває мрії натхнення.
ми могли розповісти місяцю,
якщо він запросить нас у гості
або сядемо в нього, як у човен,
проходячи по чумацькому шляху
так зірки манять у висоту
І нічну красу.
Ось дві падають, згоряють,
Колір перлинний залишають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2023
автор: NaTa Ly