Хай щастя не підведе!

Не  раз  людей  я  бачила  щасливих  –
Перед  очима  ж  –  мати…  Саме  та,
Котра  з  війни  живого  стріла  сина.
Яка  ж  солодка  радість  та  й  свята!
У  погляді  її  ясніло  сонце,
І  вдячністю  також  цвіло  лице:
Синочок  повернувся  переможцем!
Хіба  ж  вона  молилась  не  про  це?!
Слова  її,  сльозою  перемиті,
Злітали  кожен  день  у  небеса…
Почув  таки  Господь  її  молитви
І  ангела  синочкові  послав!
Змужнілий,  загорілий,  з  бородою…
Троянди  ніжні  в  синовій  руці…
Пів  року  у  боях  він  був  з  ордою…
Добавилося  зморщок  на  лиці.
Очима  мати  кожну  цілувала,
Його  ж  обняти  –  ріст  не  дозволяв…
До  серденька  лиш  квіти  пригортала.
І  знов  сльозу  помітила  земля.
Вона  також  раділа  їхній  стрічі.
Дивитись  була  ладна  ніч  і  день…
Заглянула  і  я  матусі  в  вічі:
–  Хай  щастя,  Мамо,  Вас  не  підведе!
                                                                                         24.07.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2023
автор: Ганна Верес