Не раз людей я бачила щасливих –
Перед очима ж – мати… Саме та,
Котра з війни живого стріла сина.
Яка ж солодка радість та й свята!
У погляді її ясніло сонце,
І вдячністю також цвіло лице:
Синочок повернувся переможцем!
Хіба ж вона молилась не про це?!
Слова її, сльозою перемиті,
Злітали кожен день у небеса…
Почув таки Господь її молитви
І ангела синочкові послав!
Змужнілий, загорілий, з бородою…
Троянди ніжні в синовій руці…
Пів року у боях він був з ордою…
Добавилося зморщок на лиці.
Очима мати кожну цілувала,
Його ж обняти – ріст не дозволяв…
До серденька лиш квіти пригортала.
І знов сльозу помітила земля.
Вона також раділа їхній стрічі.
Дивитись була ладна ніч і день…
Заглянула і я матусі в вічі:
– Хай щастя, Мамо, Вас не підведе!
24.07.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2023
автор: Ганна Верес