Внучка питає: «Що снилось, бабусю?»
Я правду сказати дитині боюся.
Ще дуже маленька у мене вона,
А снилась бабусі огидна війна.
І сон той був, жаль, лише чорних тонів,
Котилися піт, а чи кров по спині.
Такий, як тунель, що без краю-кінця
І навіть не мала в руці каганця.
Всю душу порвала на дрантя жура
І вирішив Дух, що проснутись пора...
Що скажеш онучці? – Дитина ж вона,
І чує і бачить усюди – війна.
На цей раз охоче брехню обираю:
«Не знаю, забулася, не пам’ятаю…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: Шостацька Людмила