богині та́кож ходять у жалобі
не є постійним шовку ніжний блиск
не тільки хмари стеляться під ноги
під ноги та́кож скло
бетон
граніт
тонкі та ефемерні та́кож плачуть
щоправда смертні кажуть - дощ іде
у першу чергу
і в останню чергу
вони - жінки
і з цим в них все святе
богині мають бути бездоганні
там цілий кодекс правил та чеснот
а що коли богиня прагне волі ?
коли Олімп не рай , а дім скорбот ?
шовк пурпуровий з золотим вплетінням
на льон простий так просто замінить
безсмертну цно́ту на смертельність ро́ків
і замість тисячі - життя одне прожить
здається легко і хмарки́ лиш в небі
а не ось тут
не поруч
під рукою
чому ж тоді богині вельми вперті ?
миттєвість щастя ?
вічність самотою...
2023 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: Лана Краска