І чути, - каже хто завгодно,
Що в непрості часи сьогодні
Ми живемо, як виявляється.
Часи щасливі віддаляються
Все дальше й дальше кожний раз,
Невидимі уже для нас.
Куди ж часи прості поділись?
Усе це якось підозріло.
Жили ж у більшості заможно
І хай там, може, небагато -
Всього хватало, що казати,
Життю радіти було можна.
Куди ж поділося все разом?
Летіли здалеку лелеки,
Несли на крилах щастя-радість,
Ніхто не бачив небезпеки,
Варяги йшли спокійно в греки,
Усі давали собі раду.
Куди ж часи прості поділись?
Батьки й країна знов при ділі -
Синів і дочок споряджають
Туди, де і моря палають,
Де лихо впевнено пригрілось
І вороння кружляють зграї
Й нема тому кінця і краю .
Були прості часи, здавалось.
Щось, може, просто пам'ять стерло ?
Лиш непрості часи зостались
І землю припекло нестерпно,
І стало дихати нелегко,
Кудись поділися лелеки.
Із давніх пір у нас в житті
Часи важкі і непрості.
Де ж ті поводирі святі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: Рунельо Вахейко