У тіні прибережних кедрів
Помалу я від спеки млів
Й, дивившись в далі кілометрів,
Лічив прохожі кораблі.
Сюрчанням бавили цикади,
Небесний краючи єдваб,
І я, немов дитина, радо
Втопав у мареві приваб.
Здавалось, час усе полишив,
Щоб вбрати цю красу сповна.
Горнула серце м’яко тиша,
Пройнявши солодом до дна...
Отак відчув, що тану в мрії,
Де щастя зносить аж до хмар.
Повік забути не зумію
Пальмарії предивний чар!..
[i]27.VI.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2023
автор: Прозектор