Туман, пронизаний промінням ранку…
Хоч вітер розганяє білу пелену,
В долині ще пливе ріка туманна,
І мирні схили прокидаються зі сну.
Здається, що космічне світло лине
І так пронизує промінням небеса,
Немов це світить десь прожектор сильний
І світло проникає крізь гілки й туман.
В цім світлі явище я бачу дивне:
Широку і блискучу сяючу дугу,
Яка з’єднала два краї долини, –
Туманної веселки білої півкруг.
На щастя дар – оця веселка біла,
Моя он навіть на веселці білій тінь!
Туман, пронизаний ранковим світлом,
Подарував веселку чарівну мені!
16.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2023
автор: Martsin Slavo