Вже темрява поглинула дерева
Вибило світло, застигли ліхтарі
Пропали звуки…сон заспокоїть нерви
Душа кудись летіла від Землі.
Ти була там, у часових просторах
Де день і ніч з’єднались назавжди
Де вже давно світло і морок
Стерло із пам’яті твої сліди.
Миттєвості перетворились в нескінченність
А молодість у старість побрела
Біла голубка як посланець Бога
Розправила над нами два крила.
Розплющу очі, витру сльози
І ранок знову подарує дощ
Бо час невпинний, стоголосий
Скаже мені – ти її душу не тривож.
27.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2023
автор: wanatol