У крамниці на касі з продуктом стою.
Врешті решт підійшла моя черга.
Дістаю несміливо покупку свою.
- Що у вас?
- "Поцілунок... негра".
Озирнулося кількадесят покупців.
Побілів молодик-африканець.
У повітрі мовчанка обрала курсив
і "РАСИСТ" жирним шрифтом чеканить.
Що робити? Мовчання зґвалтують за мить,
згодом лють перемкнеться на мене.
Чорний жарт маркетолога підло стримить
з пачки печива, в назві знаменній.
Мить: візочки і кошики в ціль полетять,
збивши з ніг волоцюгу-расиста.
Сіль, ковбаси, томати і яйця курчат
вже ніхто не наважиться їсти.
Ось підніжка. Немов у кіні, я лечу.
У повітря продукти знялися.
Африканець з проходу зриває ланцюг.
І кастет дістає дядько лисий.
На льоту прочитаю сяк-так "Отче наш",
похрещусь. Тричі. Справа наліво.
Пачка печива стрімко, зловивши кураж,
протаранить з розгону коліно.
К бісу печиво, негра і лібералізм:
на собі його вчувши цілунок,
я лежу на долівці, під касу заліз.
Люд озброєний, суне і суне.
Вже за мить, задля вічного миру й добра
хтось межи очі печивом влучить.
Придивляюсь, а там: "Поцілунок – не гра".
Щоб ти скис, маркетологу с*чий.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2023
автор: Олександр Обрій