О ні, я не буду мовчати!
Хто вішає на вуха лапшу.
Чи можна в добродія грати?...
Як пірат регоче від фальшу.
А від диких звірів втікають
Стиснув зуби від болі образ.
Ночами від безсонь страждають
Шукають лік від зміїних сказ.
Скажений пес гавкає, лає...
І від злості втрачає лице.
Створить хаос, хвостом махає
Обгадить твоє життя райце.
Ні мертвий ,ні живий у комі
Дивися через лупу на світ.
І наслідки чвар невідомі
Зламані твої крила в політ.
Все віддаємо в руки долі,
Щоб віднайти у душі баланс.
Все дано нам по божій волі
І кожен має на щастя шанс.
Не впускай чужих в свою душу
Не відкривай двері у свій дім.
Бо обтрусить тебе, як грушу
Впустить туман у очі ,як дим.
Не довіряй заздрісним очам!
Хто доїть, як дойну корову.
Він підпалить,зруйнує твій храм,
Як бик у стайлі веде мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2023
автор: Чайківчанка