Набридло жить наполовину
У напівтемнім закутку
І в напівзаткнуту шпарину
Півправду бачити гірку.
Набридло йти у напівстрої,
Чеканить крок у півноги.
І брати участь в напівзмові
Ну аж ніяк не до снаги.
Цікаво знать мені, панове,
За кого маєте мене,
Наполовину знову й знову
В розумнім бачачи дурне?
На тих правах, що я – людина,
Питаю вас: хто привід дав
Мене тримать за півскотину,
Позбавить половини прав?
За напівтемним склом салону
Напівслужбового авто
Не чути вам народу стогін.
Ви – півбоги, а ми – ніхто.
У чім різниця поміж нами?
Ті ж руки, ноги й голова.
То хто ж вас наділив правами
Нам половинити права?
Той “хтось” навчив вас володіти
Напівмистецтвом ворожби –
Лиш обіцяти поділити,
А залишати все собі.
Та знайте, що одного разу
На повні груди ми вдихнем,
Згадаєм вам усі образи
І всіх до одного зметем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2023
автор: Олександр БУЙ