ГРІШНИК
Прийшов до церкви грішник сповідатись,
Гріхи тяжіли, гнули все униз,
З думками він не міг ніяк зібратись,
Але торкнувся він рукою риз.
Принишк, завмер, підняв уго́ру очі,
І погляд перевів він на вівтар,
Тримати все в собі́ не бу́ло мочі,
Полегшити хотів він свій тягар.
Він на коліна став у сповідальні,
Та з чо́го розпочати, що сказать?
Були́ це миті, ма́буть, вирішальні,
Бо ж треба грішну душу очищать.
– Чи каєшся в свої́х гріхах сьогодні?
Які гріхи споко́ю не дають?
Невже в душі́ їх рі́ки повноводні?
Чи всіх гріхів самому не збагнуть?
Не бійся про гріхи свої́ сказати,
Бо задля цьо́го ти сюди прийшов,
Я буду тебе слухать, помагати.
Щоб їх позбутись – шлях ти віднайшов.
Нехай гріхи, що є, тебе не гложуть,
Бо ти з душі гріховню утворив,
Їх сповідь й покаяння переможуть…
Ще мить якась і він заговорив.
Була́ для нього сповідь нелегко́ю,
Непросто бу́ло все розповідать,
Чоло вкривалось потом, як росою,
Та стало легше на душі ставать.
Тягар спадав, немов кудись дівався,
А грішник говорив і говорив,
В гріхах він вперше у житті зізнався,
В гріхах, з якими все життя прожив.
Священик слухав і давав науку,
Запитував і радив що роби́ть,
Він відчував його душевну му́ку,
І як душа ця про гріхи кричить.
Завершив грішник все розповідати,
І в нього стало легше на душі́,
Святе Причастя ще б йому прийняти,
Щоб знов гріхи не лізли, як вужі.
Все вислухав священик й за покуту
Сказав, що помолити має він,
Щоби душа не знала більше смуту,
Й щоб з легкістю пішов з церковних стін.
Святе Причастя душу лікувало
І Божий промінь теж душі́ торкнув,
Святою благодаттю напувало,
І грішник легкість на душі́ відчув.
Тягар кудись подівся, як не бу́ло,
І душу не глодали вже гріхи,
Ще й світла у душі́ його прибуло
й очистило гріховні всі шляхи.
27.07.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР