[b]А тил як і голова, застряють навіть в горлі нецензурні слова[/b]
Наші україночки кохають рашистів,
Наші чорноброві хочуть їхніх глистів.
Як же це цинічно, як же це противно,
За кого скажіть юнаки тут гинуть.
Одні пані в Польші, інші їдуть в Рашу,
Я б оцих красунь на солдатську кашу.
А чому корів гуляти пустили,
Щоб оції орки молочка попили?
Кажуть, що в Московії люди теж такі,
То за що воюють наші козаки.
Щоби олігархи все тут розпродали,
Щоб оцих корів на базар послали.
А що буде далі, хтось із вас хоч знає,
Що у цьому пеклі далі нас чекає.
Риба з голови завжди загниває,
Криса з корабля першою втікає.
Кому вірш не сподобається, можите за ними туди ж, хто не вірить нехай статистику зробить скілько росіянок, польок, німок,угорок, словачок приїхали й залишилось на Україні, а скільки захисниць тилу виїхало, особливо в ту країну, яка на нас напала і чому? Певно в нас для населення безпечно, вони люблять своїх чоловік, свою Батьківщину. Мабуть пора очі розкривати на демографічну кризу, якщо не пізно та зупинити вимирання народу. Найбагатші землі Європи, найкращий генетичний фон і все в..... та рабство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2023
автор: oreol