Колись я жив, і зараз я живу...
Хоч ти й пішла, та серце не розбила.
Вуста мовчать, і з ними я мовчу,
А серце тільки сховано в могилу...
Воно не знає болю і журби,
Холодний камінець не допікає;
Курган високий намели вітри;
Я біля нього все когось чекаю...
Але, повір, вогонь ще не погас,
На сході вже з’являється проміння...
Але, повір, настане ще той час,
Коли прийде у серце воскресіння.
24.07.1998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2023
автор: Ти-2