Над моря плесом грає зоряниця,
Ллючи на ряботиння пурпур свій –
Не вірю, що мені оце не сниться,
Витаю в міріадах щирих мрій...
Звідкільсь кує хвилююче зигзиця
І їй провадить зелення прибій:
Усе колись навіки закінчиться,
Тому не зволікай – живи, радій!..
Як Фаўст, волів би миті ці спинити,
Щоб серце ними сповнити своє –
Настільки їхнім чаром оповитий!..
Сиджу в думках, і поки ніч снує
На небі чудернацькі оксамити,
Десь в далях сонце тільки устає.
[i]18.VII.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2023
автор: Прозектор