Вибач, все оце була брехня,
Мій обман тобі не личить зовсім.
Ве́сну почуттів чекав щодня,
Я ж тобі дала похмуру осінь,
Я вручила грозові дощі,
Слів холодних розсипа́ла роси,
Я тікала першою вночі,
Бо до ранку стало б все серйозно.
Може, так боюся почуттів,
Що готова бігти якнайдалі.
Стільки раз вже ранили в житті,
То ж не хочу схожого фіналу.
Вибач, та я більше не озвусь,
Щоб не завдавати тобі болю.
Знову потонути у комусь
Я собі вже більше не дозволю.
01.08.2023
©Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2023
автор: Валерія Кропівна