Клубок думок так тисне груди,
Б’ється у темінь за вікном.
Куди не кинь - біда по всюди
І не відгониш її сном.
В осінній близькості примарно
Війни відчутний пекла слід.
До гаспида благати марно
І не сховаєшся під під.
А як же хочеться всім жити -
Від немовляти до старих.
Новому дню, життю - радіти
І не вслухатися... Чи стих?
Чи стихнув гуркіт бою поруч?
Чи не летить шахед? Панно...
І на душі шкребеться гіркість...
Десь крик на поміч... Бите скло...
Вогонь та дим в тилу, на фронті,
Стогін поранених і кров.
Спокій, спотворений в час смерті,
І сотні тисяч молитов.
Щирі - підносяться до Неба,
За ради миру та добра.
Щоб дав Господь доволі кеби,
Щоб стала вільною земля.
01.08.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2023
автор: Валентина Ланевич