Господь розбудив мене уночі
І дав зерно правди на уста.
Щоб чули убогі та й паничі
І несла людям вчення Христа.
Отець покликав у храм до себе
І сказав мудрі слова душі.
О, будь, дитино ти -сонцем неба!
І небесним дзвоном у вірші.
Буди юних , старих, малих від сну!
із очей витри гіркі сльози.
Зіркою освіти пітьму нічну,
Як лютує зима, морози.
Я вибрав тебе посеред юрби,
Щоб пізнала мудрість у слові.
І даю талант - духовні скарби
Лікувати душі у мові.
Ти, лік для зболених душ, і сердець
А для голодних хліб - причастя.
Ти -святої правди воїн-борець,
Благодатний вогонь-багаття.
Ти є каравела в океані
А у безмежнім морі маяк.
Ти є боже світло у тумані
Вість із синіх небес - божий знак.
О, небесний Отче та я грішна!
В світах блукаю, як блудний син.
Нарікаю ,буваю невтішна...
Коли вітер штовхає з вершин.
Ти світоч- ясна зоря Всевишня,
на землі моя права рука.
В райськім садочку у цвіті -вишня
медовий плід, сочні яблука.
Я даю тобі дар божий в руки
Щоб сіяла зерно любові.
Вела люд до божої науки
Причащала усіх у слові.
Ти дитино життя, і сіль землі
Цілющий дощ із небокраю.
Ти ясний промінь сонечка в імлі
Співуча пташка що співає .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2023
автор: Чайківчанка