Розстилає дорога сувоєм сукно -
Мчить вдоволено біла автівка.
Повертаюсь додому... Дивлюся в вікно.
Скоро прийме в обійми домівка.
Вітерець ворохобить деревам чуби,
Пестить хмарки на овиді сивім.
Половіють жита - будуть добрі хліби...
-Здрастуй, люба Черкащино, мила!
В млості й шепоті трав умлівають поля.
Переповнююсь ніжністю й щемом:
Може, є десь на світі і краща земля,
Та одну я вважаю Едемом.
Гідна подиву слава її вікова,
Тому кращої в світі не знаю!
З потаємних глибин віднаходжу слова
І натхненно у вірші вплітаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2023
автор: Лариса Журенкова