- Як вона могла так все передбачити? - я задаю собі питання і воно відлунюється ехом в машині. Емоції мене переповнюють ще від самої зустрічі, ні, скоріше від самого ранку. Ця зустріч планувалася дуже давно, і я мільйон разів вагався чи потрібно робити такий важливий крок. Але врешті решт з її легкої руки наважився і не прогадав. Серце б'ється як шалене, я би міг подзвонити ще там в офісі і сказати:"Кохана, нам це вдалося." Але мені хочеться побачити її очі, її реакцію, що вона скаже, як подивиться на мене в той момент, коли я скажу їй цю новину. Тому я терплю, майже, цілий день. На годиннику 16, а значить вона вже вдома і я це нарешті скажу. Ми будемо радіти обоє, підстрибувати до стелі як малі діти і ніхто не повірить, що це ми і це такий кайф. Мені здається, що машина їде занадто повільно. Я давно так не хвилювався. Пригадую такі емоції мене переповнювали лише двічі за життя. Вперше на тому шістдесят восьмому в першій ночі, це ще той був адреналінчик; вдруге, коли ми вперше побачилися і третій сьогодні. Як там кажуть сусіди "do trzech razy sztuka" і щось таки вони знають в тому-то. Ось передостанній поворот, ці неповторні аромати, вікно відчинене і вітер колише кінчик тюлі, намагаючись поцупити його собі. Паркуюся паралельно до її сестри і кулею вискакую з машини. Здається, уже не йду, а лечу через одну, потім дві сходинки, я не можу стримати усмішку і розумію, що по ній вона таки здогадається. Треба якось ще самому потягнути інтригу. Чую як долинають звуки роялю і розливаються в усі простори і найпотаємніші куточки.
- Святославе Олександровичу, ви вже повернулися? Кличте кохану, - Віра Іванівна мене перехопила і я єдине, що зміг, це кивнути "окей". Мені важливо, щоб вона не почула, що я вже повернувся і застати зненацька за роялем. Люблю такі моменти.
Що це за етюд вона грає? Шостий? Четвертий? Не можу пригадати, вони ж бо схожі між собою. Мінори, акорди, капризи заливають тепер простір щодня відколи появився в нас рояль. І це так цікаво чути щось нове завжди і захоплюватися, захоплюватися, захоплюватися. Але сьогодні моя черга її здивувати. Вона мене побачила і теж розпливлася в сонячній усмішці. Знаю, що зараз зробить паузу, тому миттю з'являюся поруч, цілую міцно в щічку і шепочу:
- Привіт, продовжуй.
У відповідь її солодке "привіт" змішується з нотами і дзвінко звучить разом з легким літнім вітром, що долунає крізь відчинене вікно. Зауважую ноти Паганіні. А, все ясно!
Я йду в глиб кімнати і сідаю позаду неї на дивані. Закидую ногу на ногу, розводжу руки по сторонах і заплющую очі. "Ще мить, ще тільки мить і я все розкажу" - повторюю собі цю фразу і не можу повірити, що все це відбувається зі мною на яву. Розплющую очі, щоб переконатися і зауважую, що книги вже розставлені по поличках, одна із них лежить поруч на дивані. Беру її, гортаю і нічого не розумію. Переводжу свій погляд на неї: її плечі огортають довгі білі локони, які виблискують від променів сонця. З-під волосся час від часу з'являються тонкі лікті і цілий силует ледь-ледь похитується в такт музиці. В мене з'явилася ідея!
Я підходжу до неї і ніжно згортаю її волосся на ліве плече, оголюючи праве і шийку. Нахиляюся і просуваю свою ліву руку під її, торкаючись своїми пальцями клавіш теж, а губами її вушка:
- Зіграймо разом!?
Не чекаючи відповіді я додаю до класики свої ноти і ми граємо нову музику в чотири руки.
- Заплющ очі і насолоджуйся, - шепочу їй.
- Я ще не..
- Ти вже! - я знаю, що вона хоче сказати, тому різко перериваю її і ми обоє насолоджуємося новими акордами класики. Простір заливають ноти. За вікном співають пташки і додають своїх штрихів до нашого акомпанементу. Я глибоко вдихаю цей аромат літа разом з запахом її волосся і тіла і розумію який же я щасливий. Поступово здалеку долинають звуки плачу, які стають з наступними нотами дзвінкішими. Ми одночасно розплющуємо очі і бачимо на порозі Лізу з нашою крихіткою.
Я лину до неї, беру її ніжно на руки.
- Моя крихітка вже зголодніла? - я радію, що нарешті є можливість розказати коханій.
Киваю в сторону спальні:
- Ходімо, сонце, - і по дорозі шепчу їй на вушко, - я маю для тебе новину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2023
автор: Окса555