ТРОЯНДОВИЙ ПОЛОН
В полон взяла́ троянда жінку
Й не відпускає ні на крок…
Мов пісня лине лунко, дзвінко,
В думках злітає до зірок.
В полон взяла́ троянда жінку,
Оби́дві стали гомоніть.
Пелюстку кожну, мов сторінку,
Ви ніжним поглядом торкніть.
Троянда й жінка дуже схожі,
Бо особлива в них краса,
Милу́ють ними перехожі,
І їх обох вмива роса.
Троянда й жінка – квіти з ра́ю,
Яких Всевишній сам створив,
«Пред ними голову схиляю…», –
Яко́сь мудрець заговорив.
Троянда й жінка – королеви.
Їх трепет, ніжність, аромат…
Створіння це не кришталеве
І безліч є про них сонат.
Полон троянди… жінка – диво,
Яке так манить і п’янить,
Дурманить трепетно й красиво
Й з полону цьо́го не звільнить.
04.08.2023 р.
©Королева ГІр Клавдія Дмитрів, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР