Не частина ми Європи,
Там де ми - там катастрофи.
І ніхто нам всім не винний,
Кожен думати повинний.
Йде розпад - це катастрофа,
Віри, мови розділились,
Ми до цього докотились.
Вибрали ми волоцюг,
Шахраїв одних й хапуг,
Владу нашу розділили.
Хто скажіть усім нам винний?
Тут керують з закордону,
Все іде завжди в офшори.
Ще всі ситі й все чудово
І не доїмо корову.
Човен все ще на плаву,
Ще в достатку я живу.
Є квартира та машина,
То в сусіда, він вже згинув,
То мене все не каснеться,
Так же є, так тут ведеться.
Хто при владі - цар і бог,
Хоч всі знають - то є чорт.
Тут нічого не змінити,
Вже не довго тут всім жити.
Хто на фронті все побачив,
Посивів і як апачі,
Бій веде завжди останній,
Зустрічає сонце зрання.
Вже й себе перемагає,
Ще живий, це не прощання.
Ворог тут і ворог там,
Вам життя я не віддам,
Поки жити тут я буду,
Вам ск...ти життя не буде.
Тут моя земля й дубрави,
Люди жаль уже в отарі.
Жертвинник чомусь зробили,
У крові все тут й могили.
Смерть уже не за горами, ви ще з ними чи вже з нами?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2023
автор: oreol