Шанував старого батька
Секретар обкому...
І коли хвороби стали
Допікав старому,
Лікував його в закритій,
Непростій лікарні,
Де паркети лаком криті,
Й килими шикарні.
Щоб ніщо не заважало
Дорогому тату,
Ідеальну, персональну
Відвели палату...
Через тиждень син приїхав
Хворого провідать.
Саме в час, коли старому
Подали обідать.
Як велося, по маленькій
Випили гіркої.
"Добре жити, - мовив батько,-
В панському покої.
Доглядають і купають,
Як малу дитину.
Я пишаюся тобою,
Дорогий мій сину.!"
Син радіє:"Справді, батьку,
Все тут підходяще,
А проте при комунізмі
Будем жити краще!"
"Так то так, - старий зітхає,-
Це, звичайно, ясно.
Безумовно, в комунізмі
Буде всім прекрасно.
Тільки житиме людина
Краще там не кожна.
Так, як ти живеш, синочку,
Краще вже не можна!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2023
автор: геометрія