За дальним степом, там моя земля,
Шумить Дніпро - життю немає плину,
Моя сосна із небом розмовля,
І сонячник замріявсь біля тину...
А в небі тихо хмарка проплива,
І ллється полем дужа повінь жита...
І кожна днина диха мов жива,
Гарячим сонцем до країв налита...
А то бува, коли ударить грім,
І заніміють дуб мій і ялина,
Щось промайне при місяці блідім,
Шугне чиясь летюча тінь невинна...
Життя клекоче, як прибій здаля,
І все в чеканні стихне на хвилину...
І я почую, як гуде земля,
Шумить Дніпро, й життя немає впину...
Ой, як же хочу знову я туди:
Де моя хата, друзі і сусіди...
І мої школи, учні, вчителі,
Усе побачить і торкнутися землі,
Відчути всі турботи й насолоди...
За дальним степом...Там моя земля,
Шумить Дніпро, до нього знов я лину,
Та заважа мені ота війна,
Що йде у нас з росією невпинно...
Моя земля, моя країна мила,
До тебе я щоденно нині лину...
Та заважа поверненню війна,
І я живу у Польщі, в сім"ї сина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2023
автор: геометрія