В літо тисяча шістсоте,
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
"Я султан, син Магомета,
Внук бога одного,
Брат місяця - перекроя
І сонця самого,
Рицар сильний і могучий,
Король над королями,
Воєвода всього світу,
І цар над царями.
Цар Подолля і Галича,
І славного Криму,
Цар Єгипту і Ораби,
І цар Русалиму.
Сторож гробу в Русалимі,
І вашого бога...
Християн усіх на світі,
Смуток і підмога:
Кажу вам: усім козакам,
Мені передатись,
А як ні,- добра від мене
Вам не сподіватись!"
Того ж року запорожці
Грамоту читали,
І до вражого Ахмета
От що написали:
"Ти, султане, чортів сину,
Люципера брате,
Внуку господа самого
І чорте рогатий!
Такий рицарю, що дідько
Тебе обкаляє,
А все військо твоє тільки
Теє пожирає:
Стравнику ти цареградський,
Півнику македонський,
Свине грецька, молдованська,
Ковалю вавілонський!
Кате сербів і Подолі,
Папуго ти кримська,,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!
Ти - погана свинячая
Морда, не підмога,
І дурень ти, а не сторож
У нашого бога.
Не годен ти нас, хрещених,
І десь цілувати,
А не то, щоб Запорожжя
Під собою мати!
Ми землею і водою
Будем воювати,
І тебе нам, бісий сину,
Нічого боятись.
Так тобі ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.
Місяць наш - тепер на небі,
День - той самий, що у вас.
За цим словом, вражі турки,
Поцілуйте десь там нас!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2023
автор: геометрія