Соняхи в квіті й сонце сіяє.
Стежка протоптана, - йду...
Ромашка, схиливши голівку буяє,
Шепче : - Влюбилась собі на біду...
- В кОго закохане миле серденько?
На сонечко схожа врода твоя :
Кофта жовтава, спідничка біленька -
Ніжна й привітна, Ромашко моя.
Сяєш від щастя і серце радіє,
Обранець твій хто? Підкажи...
Лагідний Вітер, що полем гуляє,
Чи Місяць у небі? Мені ти скажи?
Мить і рум'янцем наповнились щічки
Стиха промовила : - Ні-і-і...
Вдаль подивились засмучені очки :
- Сонях затьмарив душу мені...
Врода і щедрість - все в нім пригоже:
Сонце-сорочка, в манишці ясній.
Сниться ночами, спати не можу,
З ним лише в парі буваю у сні.
Статний, а я - непримітно низенька
Красенем в полі милуються всі.
Не може моє вгамуватись серденько,
Очі мої в тій ранковій росі...
Сонях й Ромашка - краса безперечно!
Божі створіння, щедрОти земні.
Тут щось зворотнє сказать - недоречно -
Вічні наречені на рідній землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2023
автор: Галина Лябук