У небі сиві хмари хвилями пливуть,
Їх темна тінь лягла, змішалася з травою,
Зірниці спалахами синій обрій рвуть,
Пташки шугають над моєю головою.
Мені подобаються сутінки такі,
Захоплює і ця коротка мить натхнення,
До тіла – прохолоди дотики легкі,
Трави шептання таємниче і тихеньке.
Над обрієм короткий спалах уночі
Без грому, наче блискавка моєї думки,
А згодом чути десь далеко звук громів –
Найперших слів на рідній мові перегуки.
Із темних хмар зривається і падає вода,
Біжить по тілу прохолодними струмками,
І трави непритомніють, вмовкає птах,
Ховається в зеленій кроні між гілками.
Громами в сірих хмарах виграє гроза
І грізне рокотання котиться над світом,
Краплини кришталево-чисті, як сльоза,
І сяючі зволожують щасливі квіти.
02.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2023
автор: Martsin Slavo