(Сонет)
N.V.
Багаття вже давно перегоріло,
і на вугли́нках попіл засірів,
вогонь лиш тлів та зрадливо чадів,
все скінчено — сумління шепотіло.
Легенький подих вітру ду́нув,
роздув багаття й оживив,
і жар всередині відкрив,
змертвілий попіл зверху зсунув,
Ти подих свіжий для багаття,
ти Птаха Фенікс із вогню
яку від полум'я звільню.
Для мене це якесь закляття,
з тобою в юності горю,
і сам не знаю що творю.
09.08.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2023
автор: Микола Коржик