«ОДА СЛІПОГО СВОЄМУ ПСУ…»

             ***

На  нього  я  надіюсь,   

Для  нього  я  живу  -- 

Той,  хто  тепер  надію 

Підтримує  мою. 



Його  чотири  лапи

І  мудрий  погляд-нюх,   

В  мене  тепер  вселились. 

В  мені  тепер  живуть. 



На  нього  я  надіюсь,   

Із  тим  щодень  живу  -- 

Хто  кожен  день  дорогу

Спроваджує  мою...



До  нього  прислухаюсь.

Мої  думки  у  нім  :

І  кожним  моїм  нервом,   

І  кожним  днем  своїм...



На  ного  я  надіюсь,   

Його  життям  живу,  --

Хто  нервом  мого  зору

Провадить  через  тьму...



І  все,  що  є  у  мене  --

Це  він,  моя  Рідня.

Він  моя  ніжність  мила  --

Він  перше  моє  "Я"... 
-------------------------------
2005-2006, PARIS
========================  

(!!!)

Autor  ::  

Катинський  Орест

https://probapera.org/

 (Katynskyy  Orest)

==========================

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: MAX-SABAREN