Мені іще ніколи не було так легко
Прощатися навіки із життям.
І може там мене чекає пекло:
За мить свободи я усе віддам.
Ступити крок у прірву з висоти
Й на крилах з вітру полетіти!
В цю мить усе що мріяв, думав ти,
Приречене в минулому згоріти.
Мені лишався крок, єдиний крок,
Аби дізнатись, що ховає вічність...
Але з поривом вітру до моїх думок,
Ввірвались ті кого люблю, хто мені рідні.
І цей останній крок до пащі смерті,
Завис назавжди у напівваганні.
Вернулась я назад в життєві нетрі,
Згадавши, що живу в останнє.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Просто Христя