Світ – незбагненний, карколомний і двоякий.
Тим більш дивуюся, чим більше в нім живу.
На літо в сіні дві айтішниці-доярки
за ноутбуками засіли у хліву.
На цьому тижні три корівки отелились.
У свиноматок розпочався опорос.
Дівки попорались з худібкою і диво:
літають сайти і гуде гарячий проц.
Ніхто й не думав їх роботою карати.
Дівки ніколи в ній не бачили тортур:
зрання почмокують доїльні апарати,
на вечір клацають сітки клавіатур.
Не бракне сили у Параски і Одарки:
встигають поратись на декількох фронтах.
Дзюрчить молочка; поряд – хакерські атаки
поразки терплять від доярчиних атак.
На тік сумлінні хлібороби зносять збіжжя.
В бідонах піниться й парує молоко.
А десь в московії тріщать валютні біржі.
Це все – айтішниці-доярки крапка ком.
Дівки обплутали всесвітнє павутиння,
в полон здаються штучні нейромережі.
Їх, роботящих, не знайдете попідтинню.
Своїх доярочок, селяни, бережіть!
Життя бурхливе й небезпечне, мов брояки*.
В нім помічниць подібних більше не знайти.
У нас в селі живуть просунуті доярки,
найкращі в світі, у сараї і в ай-ті!
© Сашко Обрій.
* місцева назва, характерна лише для Побужжя та Дністра, означає елемент річкового перекату або ж сам перекат.
Найближчими синонімами слід вважати поріг, бурун, водограй, вир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Олександр Обрій