Відгадай хворобу 2
Щось ударило у скроню,
Як кувалда в стіну,
Був ти просто гіпертнонік,
А тепер рослина.
Руки є і ноги є,
Але не працюють,
І усе єство твоє,
Не функціонує.
З лікуванням у зв‘язку,
Може й пощастити –
Ти не вмреш, а у візку,
Будеш колесити.
Навіть зможеш клацать пульт,
А причина – це .......
Тридцять вісім, дев‘ять, сорок!
Охопило тіло жар,
З середи і по вікторок,
Вже триває цей кошмар.
Пульсоксиметр на пальці,
Більш доречний ніж обручка,
На аналізи уранці,
Розійшлася вся получка.
Нюх пропав, разом з грошима,
Контролюєш Д-димер,
Зранку кліпаєш очима,
Дякуєш, що не помер!
Слава Богу це не СНІД,
Всього навсього .....
От не вчить нічого Борю!
Рік минув і як колись,
Їде знову він на море,
Щоб під сонечком влягтись.
На шезлонзі умостився –
Сумно просто так лежати,
Ну і як завжди знайшлися,
Доброзичливі дівчата...
Через кілька днів, по ночі,
Боря вийшов до вбиральні,
Та пустити струмінь сечі,
Було просто не реально.
Все всередині палає,
Як попечене окропом,
Наче звідти витягають,
Бите скло колючим дротом.
Весь будинок слухав крики,
Що по поверхам летіли,
От не знали вони тільки,
Що ж це Борю прихопило?
І це геть не діарея,
А класична .......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2023
автор: Костянтин Вишневський