Серпень гуртує у небі птахів до вирію,
Сивій зозулі від нього вручає ключі.
Сохнуть трави, відцвітають на полі квіти
Й прохолодою хтось втаємничено дише вночі.
Утомились поля від пекучого сонця,
Запашні сінокоси і колюча стерня.
Додає хтось хвилини до темної ночі
Й краде в літа краєчок погожого дня.
Сад вже трішки побляк, гучно падають груші,
Абрикоси і сливи бубонять між собою,
Усміхаються сонцем налиті персики.
Моє літечко-літо, будь ще довго зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А