Тихо сіється час
З Піднебесся
І вперед, й навпаки
По Душі –
То ж пручається доля
І гнеться.
Десь на конях
Ідуть козаки…
Вічно сумом
Окутані ниви
Й осокори
Пливуть навмання…
Нас Боги,
Як могли
Боронили,
Та в пригодах
Дні в світі
Бринять…
Тихо сіється час
З Піднебесся,
Коротесеньке
В вікнах життя.
Сміх і плач
Над Землею
Все ллється,
В Божий задум
Знайти б вороття…
08.12.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2023
автор: Променистий менестрель