Серпом ясним у небі нічному
Поміж зір місяць чинно завис.
Крилом темінь торкається дому,
Поруч падає вогненний спис.
Така тиша - ніщо не шелесне,
Ніби все, що живе, міцно спить.
Зірне марево спомином тисне,
Вириває із пам’яті мить.
Ті роки, що були так щасливі,
Де безжурно проходили дні.
Дні, бувають в погоди мінливі -
Притаманна мінливість й в житті.
Споглядала красу я одвічну,
Котру тиша закутала в сон.
Мала думку одну лиш привітну,
Щоб серця бились всіх в унісон.
Щоби тиша - без присмаку фальші,
Де тривога крадеться здаля.
Де війна шле криваві пенальті,
І здригається нараз земля.
Як же хочеться мирної тиші,
Щоб вона - запорука життя.
Знаю, Господи, люди - ми - грішні,
Та, все ж, в серці любов й каяття.
12.08.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2023
автор: Валентина Ланевич